Становлення сучасних Олімпійських ігор
Олімпійські змагання, Олімпійські ігри – загально грецькі урочисті змагання культового характеру на честь Зевса Олімпійського, які відбувалися з 776 року до н.е. кожні 4 роки в місті Олімпія на березі річки Алфей (на Пелопоннесі). Олімпійські змагання були символом єдності грецьких міст-держав і відігравали велику роль у розвиткові культури.
За переказом, правила проведення ігор установили Лікург Спартанський і Іфіт Елідський. До програми входили біг, стрибки, кидання диска, боротьба, кулачний бій, змагання колісниць. На час проведення Олімпіади припинялися війни і встановлювалося священне перемир’я – екехірія.
Серед учасників і переможців Олімпійських ігор були відомі вчені та мислителі, зокрема Демосфен, Демокріт, Платон, Аристотель, Сократ, Піфагор, Гіппократ. Піфагор був чемпіоном з кулачного бою, а Платон – в панкратіоні.
Вважалося, що змагатися в іграх могли всі вільні елліни. Та до ігор треба було готуватися кілька років, а селяни й ремісники не могли приділяти спорту багато часу. Тому в іграх брали участь в основному заможні люди.
Жінкам доступ на Олімпійські ігри було заборонено під страхом смертної кари.
На час Олімпійських ігор припинялися війни в Греції. Десятки тисяч людей їхали до Олімпії на візках і верхи, йшли, пливли на кораблях. На ігри збиралися глядачі не тільки із самої Греції, а й із колонії. Навколо Олімпії виросло ціле місто з наметів. Щоб побачити змагання, глядачі сідали на пагорбах, які оточували долину.
Олімпійські ігри сьогодення народилися у 1896 р. Велику роль у їх відродження зіграв французький педагог і авторитетний суспільний діяч П’єр де Кубертен. Він вважає, що ідеї олімпійського руху вдихнуть в людство «дух свободи, мирного змагання та фізичного вдосконалення», сприятимуть культурному співробітництву народів планети. У Олімпійській хартії записано, що «мета олімпійського руху полягає у сприянні розвитку тих фізичних якостей, що розвиваються у перегонах на дружніх полях аматорського спорту в поєднанні молоді світу раз у чотири роки на спортивному святі, що створює міжнародну довіру і добру волю, які сприяють створенню кращого і більш згуртованого світу».
Олімпійські ігри, відомі як Літні Олімпійські ігри, проводилися раз на чотири роки, починаючи з 1896 року, крім років світової війни. У 1924 році були засновані Зимові Олімпійські ігри, які спочатку проводились того ж року, як і літні. Проте, починаючи з 1994 р., час проведення зимових Олімпійських ігор порушено на два роки щодо часу проведення літніх ігор.
У результаті діяльності П’єра де Кубертена 16 червня 1894 р. у Сорбонському університеті відбувся Установчий конгрес з представниками Франції, Англії, Росії, США, Швеції, Бельгії, Італії, Угорщини, Греції. Австралія і навіть Японія письмово заявила про своє приєднання. Ця подія є святом для фізичної культури та спорту світового масштабу.
Першим президентом Міжнародного олімпійського комітету в 1894 році був обраний Деметріус Викелас (Греція).
Отже, у 1896 р. Олімпіада з мірії перетворилася на реальність. П’єр де Кубертен, великий ентузіаст і пропагандист руху, натхненник, батько сучасного олімпізма, організатор Міжнародного Олімпійського комітету, доклав чимало зусиль, щоб його мрія про відродження Олімпіад стала дійсністю.
Олімпіади проводяться під гаслом «Citius, altius, forties», що в перекладі з латини означає «Швидше, вище, сильніше», запропонованим католицьким ченцем Андрі Дідоном.
Іншим популярним гаслом олімпіад є вираз «Головне не перемога, а участь».
Емблемою олімпіад є п’ять переплетених кілець різного кольору, які символізують єдність п’яти різних частин світу (Європа – блакитний, Азія – жовтий, Африка – чорний, Австралія й Океанія – зелений, Америка – червоний.
Олімпійський прапор – полотнище із зображенням олімпійської емблеми на білому ті. Підіймається на відкритті Олімпійських ігор, опускається під час церемонії закриття.
Під час Олімпіад горить олімпійський вогонь, який запалюють в Олімпії та приносять до місця проведення олімпіади.
Починаючи з 1968 року, кожна олімпіада має свій олімпійський талісман.
Церемонія відкриття Олімпійських ігор – масове театралізоване шоу, яке приваблює до себе найбільшу телевізійну аудиторію. Кожна країна-організатор намагається в цьому шоу показати світу свою культуру. Церемонія відкриття проводиться зазвичай на Олімпійському стадіоні. Окрім яскравої театралізованої вистави, вона включає в себе парад олімпійців. За традицією парад відкривають олімпійці Греції, а замикають олімпійці країни-організатора. Представники олімпійців та суддів приносять олімпійську присягу.
Починаючи з Ігор 1992 року в Барселоні, кількість олімпійців обмежене певним числом. Для участі в Олімпіаді спортсмен чи команда повинні отримати олімпійську ліцензію. Правила відбору встановлюється окремими федераціями видів спорту.
Ігри 1916, 1940 та 1944 років було скасовано через Першу та Другу світові війни. Літні Олімпійські ігри 2020, які мали відбуватися у Японії перенесено на 2021 рік через пандемію корона вірусу.
Керівництво олімпійським спортом в Україні здійснює Національний олімпійський комітет України.
Відомі Українські олімпійці
Першою олімпійською чемпіонкою незалежної України стала фігуристка Оксана Баюл. Народилася 16 листопада 1977 року в Дніпропетровську. Чемпіонка світу – 1993, Срібна призерка чемпіонатів Європи ( 1993,1994), чемпіонка України (1993, 1994). Чемпіонка ХVІІ зимових Олімпійських ігор -1994 у Ліллехаммері.
В’ячеслав Олейник срібний призер чемпіонату світу – 1994, бронзовий призер ЧС- 1990. Чемпіон Європи – 1994, бронзовий призер (1995, 1996). Чемпион Ігор XXVI Олімпіади у ваговій категорії до 90 кг.
Володимир Кличко чемпіон світу серед юніорів – 1994. Срібний призер чемпіонату Європи – 1995. Чемпіон Ігор XXVI Олімпіади у ваговій категорії понад 91 кг. Чемпіон світу з боксу серед професіоналів за версіями WBA, WBO, IBF, IBO.
Олександр Крикун бронзовий призер Ігор XXVI Олімпіади з метання молота.
Олександр Багач чемпіон світу – 1999. Багаторазовий чемпіон Європи. Бронзовий призер Ігор XXVI Олімпіади зі штовхання ядра.
Яна Клочкова народилася 7 серпня 1982 р. в Сімферополі. Триразова чемпіонка світу, дворазова володарка Кубка світу, п’ятиразова чемпіонка Європи. Чемпіонка Ігор XXVII Олімпіади на дистанціях 200 м і 400 м комплексним плаванням, срібна призерка 800 м вільним стилем. Чемпіонка Ігор XXVIІІ Олімпіади на дистанціях 200 м і 400 м комплексним плаванням.
Юрій Нікітін чемпіон Європи – 2004 в індивідуальних і синхронних стрибках. Чемпіон Ігор XXVIІІ Олімпіади.
Анна Безсонова абсолютна чемпіонка світу 92007). Бронзова призерка Ігор XXVIІІ Олімпіади. Бронзова призерка Ігор XXІХ Олімпіади з художньої гімнастики.
Василь Ломаченко чемпіон Ігор XXІХ Олімпіади – 2008 в Пекіні. Чемпіон світу – 2009 і 2011. Чемпіон Європи – 2010. Чемпіон Ігор XXХ Олімпіади – 2012.
