Святкування Калити – справжня можливість поринути в атмосферу українських традицій
Свято Андрія Первозванного - дуже популярне і шановане протягом багатьох віків в Україні, дійшло і до наших часів. Щораз нові покоління приймають його за своє, продовжують та розвивають його народні традиції, бо їх збереження має велике значення для виховання молоді. Це одне з найулюбленіших передноворічних свят, яке традиційно відзначається в нашій школі. Організаторами та учасниками цього календарно-обрядового дійства були учні 9 класу (класний керівник Осаволюк В. М.).
Учасники цього заходу старались якнайкраще передати споконвічні традиції українського народу. Не обійшлося на святі без ворожіння. До приходу парубків дівчата намагались дізнатись про свою долю. Згадали, як колись передбачали її їхні мами та бабусі : ворожили на свічку, на тин, на миску, на чобітки, слухали, засівали коноплі, приказуючи:
Андрію! Андрію!
Я на тебе коноплі сію;
Спідницею волочу, -
Бо дуже заміж хочу.
Аж ось на свято завітали парубки з неповторною рікою мелодійних українських пісень.
Найурочистіший момент свята – обряд «Кусання калити». За допомогою червоної стрічки калиту підвісили до стелі. Старший парубок запрошував «коцюбинських» кусати калиту. Хлопці по черзі намагалися вкусити її, дівчата ж в цей час смішили хлопців. Того парубка, котрий засміявся, калетинський, жартуючи, мазав віхтем, залишаючи на обличчі сліди сажі. Це сприймалося як відмінний привід повеселитися.
Найсмачнішою частиною свята стало частування калитою.
Святкування Калити – справжня можливість поринути в атмосферу українських традицій, зазирнути у минуле нашого народу. Отак ожили перед нами старовинні народні ігри та забави. Тепер головне, щоб вони й надалі не канули у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережімо цю прекрасну невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.
