В теперішню мить наш гурток живе у світі волейболу
Техніка гри волейболіста складається з техніки нападу (переміщення, подачі, передачі, нападаючі улари) і техніки захисту (переміщення, приймання м’яча з подачі і нападаючого удару, блокування). Існують різні способи виконання кожного прийому. Чим вищі та різноманітніші уміння і навички волейболіста, тим більше і його тактичні можливості у вирішенні різних ігрових завдань.
Особливе місце серед технічних прийомів займають стойки і переміщення. За достатньо високого загального рівня гри у волейбольній партії кожному спортсмену практично безперервно доводиться рухатися кроком, стрибком, бігом, на місці. Щоб бути своєчасно готовими до ефективних дій, волейболісти набирають оптимального положення тіла – ігрової стойки: тулуб трохи нахилений вперед, ноги на ширині плечей і зігнуті в колінних суглобах, руки на рівні пояса і зігнуті в ліктьових суглобах.
Передача – основний технічний прийом, що його виконують двома та однією рукою.
Подачі – це способи введення м’яча в гру: нижня пряма подача, верхня пряма подача.
Нападаючі удари – основний прийом для завершення атаки.
Місце для гри та обладнання. Гра відбувається на майданчику, що являє собою прямокутник, позначений лініями довжиною 18 м і шириною
9 м. Майданчик поділений навпіл середньою лінією, по обидва боки якої на відстані 3 м – так звані лінії нападу. Над середньою лінією натягують сітку довжиною 9,5 м і шириною 1 м. Її верхній край перебуває на висоті 2 м 43 см над землею – для чоловіків і 2 м 24 см – для жінок.
(Взято Рухливі і спортивні ігри в школі: авт. А.П. Демчишин, В. А. Артюх - К.: Освіта, 1992)
