3 грудня - 303 роки від дня народження Григорія Сковороди
Видатний український філософ, богослов, поет, педагог й мандрівник, який назавжди змінив духовний простір України.
Він мав видатний музичний талант, грав на сопілці, флейті, органі, скрипці та бандурі. За життя не було надруковано жодної його книги, проте читачі самі шукали та переписували його рукописи. Загалом Сковорода написав 17 філософських творів та 7 перекладів. Його найвідоміші роботи: «Сад божественних пісень» та «Байки Харківські».
«Сучасні вчені ставлять Сковороду в один ряд зі знаковими мислителями античності — Платоном, Сократом і Арістотелем. Вчення Сковороди збігалося з його життям. Він жив, як учив, і вчив, як жив».
Вічний мандрівник, безсрібник, людина, яка обрала шлях свободи, внутрішньої та зовнішньої. Він не просто залишив нам твори, філософські роздуми й афоризми. Своїм життям Сковорода дав рідкісний приклад: жити за покликом серця, чути себе, шукати “сродну працю” і бути чесним перед власною душею.
Протягом 25 років він мандрував містами й селами України, спілкувався з людьми, ділився своїми думками, співав духовні канти та псалми, таврував соціальне зло, прославляв природу й волелюбність. І всюди, де він з’являвся, залишав по собі слід - у людських серцях, у пам’яті поколінь, у нашій культурі.
Вшановуючи пам'ять великого українця, варто згадати його мудрі афоризми, актуальні й донині:
«Бери вершину і матимеш середину».
«З усіх утрат втрата часу найтяжча».
«Більше думай і тоді вирішуй».
«З видимого пізнавай невидиме».
«Не той дурний, хто не знає, але той, хто знати не хоче».
«Чисте небо не боїться блискавки та грому».
«Що швидко запалюється, те раптово гасне».
Світло Сковороди й сьогодні веде нас уперед. І нехай його вічні слова надихають кожного з нас шукати свій шлях - чесний, щирий і справжній .
