Як правильно вітатися?
Багато хто тепер думає, що «Доброго дня» українською тільки так і треба вітатися. Вочевидь, ця форма виникла під впливом «Доброго ранку!», і мовці її підхопили, бо такої немає в російській мові. І сталося це всього 10–12 років тому (спостереження Олександра Авраменка). Анатолій Жилавий у своїй статті «Як правильно вітатись» згадує іронійні слова професора Пономарева: «Форму «Доброго дня!» придумали люди, які раніше російську викладали як іноземну, а тепер українську викладають як рідну».
Українці віками віталися «Добрий день!» і «Добрий вечір!». Саме форми в називному відмінку наявні і в народній творчості, і у творах письменників. Натомість «Доброго дня! і «Доброго вечора!» майже відсутні і там, і там. Вони відгонять штучністю ще й тому, що люди часто вітаються так для буцімто культурнішого (читай улесливішого) звучання, забуваючи, що вітальні формули самі по собі є побажаннями. У різних піснях ми чуємо «Добрий день вам, люди добрі!», «Добрий вечір тобі, пане господарю!» і так далі. А побажання «Гарного вам дня!», «Вдалого вам дня!» говорять на прощання, а не при зустрічі.
В інших слов’янських мовах теж використовуються форми в називному відмінку: dzień dobry (польська), dobrý den (чеська), dobrý deň (словацька), добры дзень (білоруська), добар дан (сербська). До речі, поляки не мають аналога формі «Доброго ранку!» — з самого рання вони кажуть «Dzień dobry!». В Україні теж переважно говорять «Добрий день!» від самого ранку — це не помилка. Можна сказати і «Добрий ранок!». Але, як сказано в «Російсько-українському словнику сталих виразів» 1959 р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська), в народній мові вже зранку найчастіше кажуть «Добридень!». До речі, стягненi форми вiтань «Добридень!» i «Добривечiр!», окрім того, що дуже гарні, не мають аналогів у сусідніх мовах.
Тож запам’ятайте: правильно казати «Доброго ранку!» (варіант «Добрий ранок!» у корпусі текстів трапляється рідше), «Добрий день!» / «ДобрИдень!», «Добрий вечір!» / «ДобрИвечір!», «Добраніч!» / «На добраніч!».
